Як відомо, лікарі, а тим більше лікарі-косметологи — одна з найнебезпечніших спеціальностей в епідеміологічному відношенні. Сьогодні косметологічні процедури переживають справжній бум. Але, на жаль, після них можливий не тільки позитивний результат шодо вирішення естетичної проблеми, а й негативний, який проявляє себе через інфікування як пацієнта, так і лікаря, та, врешті-решт, може стати причиною тяжких хвороб. Мета цієї статті — покращити ситуацію в косметологічній практиці та підвищити рівень безпеки лікарів-косметологів та іншого медичного персоналу, який працює в косметологічних клініках.

Санитарно-гигиенические и дезинфекционные мероприятия в маникюрных кабинетах проводятся с целью профилактики грибковых инфекций, гнойно-септических заболеваний и инфекций, которые передаются через кровь (в т.ч. СПИД, парентеральных гепатитов В и С и др.) как у клиентов, так и у персонала.

Изделия медицинского назначения (ИМН), если они в процессе эксплуатации соприкасаются с раневой поверхностью, контактируют с кровью или инъекционными препаратами, а также соприкасаются со слизистой оболочкой и могут вызвать ее повреждения последовательно должны пройти 3 этапа обработки: дезинфекция, предстерилизационная очистка и стерилизация.

В предыдущей статье мы рассмотрели виды дезинфекции. Напомним, что дезинфекция бывает профилактическая и очаговая. Последняя, в свою очередь, делится на текущую и заключительную.

Профилактическая дезинфекция проводится с целью предотвращения появления и распространения возбудителя заболевания в окружающей среде. Очаговая дезинфекция осуществляется в окружении инфицированного больного (текущая) и после его изолирования, выписки или перевода в другое отделение (заключительная).

Дезинфекция выполняет одну из самых важных функций в профилактике инфекционных заболеваний. От качества дезинфекционных мероприятий зависит здоровье и жизнь огромного количества людей.

Все медицинские инструменты, оборудование и предметы ухода за больными, в зависимости от степени риска инфицирования пациентов, делятся на три категории: «критические», «полукритические», «некритические».

Внутрибольничные инфекции (ВБИ) во всем мире являются значительной медицинской и экономической проблемой. Присоединение ВБИ к основному заболеванию нередко сводит на нет результаты лечения, увеличивает послеоперационную летальность и длительность пребывания больных в стационаре.

Інфікування пацієнтів в закладах охорони здоров’я є найпоширенішим видом ускладнень під час надання медичної допомоги, яке характеризується тяжким перебігом і високою смертністю. Особливу групу ризику інфікування становлять новонароджені, породіллі, пацієнти хірургічних відділень тощо.

Заклади охорони здоров’я залишаються «зоною підвищеного ризику» в гарантуванні інфекційної безпеки пацієнтів і медичного персоналу. У структурі внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) переважають гнійно-септичні інфекції (ГСІ), збудником яких є умовно-патогенна мікрофлора.

Біологічні рідини є найбільш епідеміологічно небезпечними забруднювачами з усіх, що зустрічаються на поверхнях в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ). До них належать: кров і біологічні рідини, змішані з кров’ю, сироватка крові, виділення хворих (мокротиння, рідкі фекалії, змішані з сечею або водою, блювотні маси, сеча, рідина після ополіскування зіва, слина, сперма, вагінальні виділення тощо).